Strona główna > Warto poczytać > Teksty > Polacy Ukraińcy. Mity, plotki i fake news'y

Bookmark and Share

Stefan Bandera to jedyny bohater narodowy Ukraińców

(2019-06-19)

PL / UA

PL

Stepan Bandera to jedyny bohater narodowy Ukraińców

To silnie rozpowszechniony w Polsce stereotyp. W rzeczywistości w Ukrainie i politycy, i działacze społeczni odwołują się do bardzo różnych postaci historycznych. Z okresu walk o niepodległość w latach 1918-1921 przywołuje się wiele nietuzinkowych postaci: atamana Semena Petlurę, działacza politycznego, wojskowego, czy historyka, działacza społecznego Mychajło Hruszewskiego. Z historii okresu komunistycznego przywoływana jest postać poety, więźnia i ofiary sowieckich łagrów Wasyla Stusa. Ze znanych w Ukrainie postaci-bohaterów z innych okresów historycznych można wspomnieć m.in. hetmana Bohdana Chmielnickiego, który w XVII wieku próbował wywalczyć samodzielność ziem ukraińskich, narodowego wieszcza Tarasa Szewczenkę, hetmana Iwana Mazepę, czy przywoływanego w pieśniach z epoki (śpiewanych od XVII wieku po dziś dzień) hetmana Piotra Konaszewicza Sahajdacznego (uczestnika bitwy pod Chocimiem). Tacy bohaterowie są honorowani w Ukrainie pomnikami, popiersiami, wizerunki części umieszczono na ukraińskiej walucie — hrywnie.

Jeżeli zaś chodzi o Stepana Banderę to w Polsce i na tzw. obszarze postsowieckim (w tym w Ukrainie) odbiór jego osoby jest w dużym stopniu efektem oddziaływania propagandy, po wojnie komunistycznej, obecnie rosyjskiej (czy ogólnie antyukraińskiej). W małym stopniu ten obraz jest rezultatem rzeczowej analizy dokonań, złych działań.
Jest to raczej dobry przykład zastosowania metody dyskredytacji ruchu narodowego za pomocą utożsamiania go z osobą o negatywnej konotacji, „absolutnego zła”. Jest to często wykorzystywana technologia. Dla przykładu w czasach carskiej Rosji ukraińskich zwolenników niezależności nazywano „mazepyńcami” (antybohaterem był w tym przypadku hetman Iwan Mazepa, który w końców XVIII wieku wystąpił przeciw hegemonii Moskwy). W okresie międzywojennym w ZSRR lata 1918-20 w Ukrainie określano mianem „petlurowszczyzny” a odziały Ukraińskiej Republiki Ludowej (URL) „petlurowskimi bandami” (od nazwiska S. Petlury, naczelnego dowódcy). Zaś po II wojnie wrogiem numer jeden uczyniono S. Banderę.
O sukcesie tej strategii może dowodzić fakt, że każdy Ukrainiec, obywatel ZSRR, który miał wykrystalizowaną ukraińską tożsamość narodową, publicznie bronił własnego języka, kultury mógł w każdej chwili być napiętnowany mianem „bandiera”.

Stepan Bandera stał się negatywnym symbolem ruchu pomimo tego, że wśród liderów OUN byli inni, bardziej wybitni działacze np. płk. Jewhen Konowalec, weteran walk o niepodległość w latach 1918–1921, twórca Ukraińskiej Organizacji Wojskowej (UWO), Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów (OUN).

W Polsce, w okresie PRL i po 1989 roku łączono osobę lidera jednej z frakcji OUN z ukraińskimi zbrodniami na Wołyniu w 1943 roku. Czyniono tak, gdyż od tzw. procesu warszawskiego nacjonalistów ukraińskich (zamachowców na ministra spraw wewnętrznych Bronisława Pierackiego w 1934 roku) Bandera stał się dla wielu Polaków „negatywną ikoną”. W rzeczywistości Bandera od 1941 do 1944 roku z racji uwięzienia przez Niemców w obozie w Saksenhausen nie oddziaływał na decyzję OUN(b), ani działalność UPA. Jego odpowiedzialność za przebieg krwawego konfliktu była dyskusyjna i raczej pośrednia — polityczna, niż bezpośrednia. Obecnie w Ukrainie wśród różnych grup społecznych postać Bandery ma zarówno gorących zwolenników, jak i przeciwników.

Piotr Tyma


Piotr Tyma — historyk, publicysta, prezes Związku Ukraińców w Polsce; członek Komisji Wspólnej Rządu i Mniejszości Narodowych, oraz Komisji Praw Człowieka Światowego Kongresu Ukraińców.






UA

Степан Бандера – це єдиний національний герой українців

Це стереотип, який дуже поширений у Польщі. Насправді, в Україні політики та громадські діячі посилаються на дуже різні історичні фігури. З періоду боротьби за незалежність у 1918–1921 роках згадується багато визначних осіб: отамана Симона Петлюру – політичного й військового діяча, або історика, громадського діяча Михайла Грушевського. З історії комуністичного періоду згадуваною є постать поета, в’язня та жертви совітських таборів Василя Стуса. З відомих в Україні постатей-героїв з інших історичних періодів можна згадати, між іншим, гетьмана Богдана Хмельницького, який у XVII столітті пробував вибороти самостійність українських земель, національного пророка Тараса Шевченка, гетьмана Івана Мазепу або згадуваного в піснях з епохи (їх співають з XVII століття до сьогодні) гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (учасника битви під Хотином). Цих героїв ушановують в Україні пам’ятниками, погруддями, візерунки частини зображено на українській валюті – гривні.

Якщо йдеться про Степана Бандеру, то у Польщі і на так званому постсовітському просторі (у тому числі і в Україні) сприйняття його особи є великою мірою ефектом впливу пропаганди, після війни – комуністичної, зараз – російської (чи взагалі – антиукраїнської). Малою мірою, цей образ – результат конкретного аналізу дій, поганих дій.

Це, радше, хороший приклад використання методу дискредитації національного руху за допомогою ототожнення його з особою з негативними асоціаціями, з «абсолютним злом». Ця технологія часто застосовується. Для прикладу, за часів царської Росії українських прихильників незалежності називали «мазепинцями» (антигероєм у тому випадку був гетьман Іван Мазепа, який наприкінці XVIII століття виступив проти гегемонії Москви). Міжвоєнний період у СРСР 1918–1920 років окреслювали часом «петлюрівщини», а відділи Української Народної Республіки (УНР) відповідно – «петлюрівськими бандами» (від прізвища С. Петлюри, головного провідника). Після Другої світової війни ворогом номер один став Степан Бандера. Про успіх цієї стратегії може промовляти той факт, що кожен українець, громадянин СРСР, який мав викристалізувану українську національну ідентичність, публічно захищав свою мову й культуру, у будь-який момент міг бути названий «бандьорою».

Степан Бандера став негативним символом руху, незважаючи на те, що серед лідерів Організації Українських Націоналістів (ОУН) були інші, більш визначні діячі, наприклад, Євген Коновалець, ветеран боротьби за незалежність у 1918–1921 роках, творець Української Військової Організації (УВО) та ОУН.

У Польщі, в період ПНР і після 1989 року поєднували особу лідера однієї з частин ОУН з українськими бандитами на Волині в 1943 році. Робили так тому, що з так званого варшавського процесу українських націоналістів (тих, хто вчинив замах на міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького в 1934) Бандера став для багатьох поляків «негативною іконою». Насправді ж, Бандера з 1941 по 1944 рік, з огляду на ув’язнення німцями у таборі Заксенгаузен, не мав впливу ані на рішення ОУН(б), ані на діяльність УПА. Його відповідальність за перебіг кривавого конфлікту була дискусійна і радше посередня – політична, аніж безпосередня. Зараз в Україні серед різних суспільних груп постать Бандери має як і гарячих прихильників, так і противників.

Петро Тима


Петро Тима – історик, публіцист, голова Об’єднання українців у Польщі; член Спільної комісії Уряду та національних меншин та Комісії з прав людини Світового Конгресу Українців.







Komentarze
Aby dodać komentarz pod własnym nazwiskiem musisz się zalogować, lub napisać pod tymczasowym nickiem (wymaga aktywacji)

Nick:Komentarz:
~Damian - 2019-06-27
,,Ze znanych w Ukrainie postaci-bohaterów z innych okresów historycznych można wspomnieć m.in. hetmana Bohdana Chmielnickiego, który w XVII wieku próbował wywalczyć samodzielność ziem ukraińskich."

Bohdan Chmielnicki to też bardzo pozytywny i wielki bohater, jest sie na kim wzorowac:
Chmielnicki w swym pierwszym uniwersale z początku 1648 r. wzywał on: „Tak swoich panów i sług ich, Żydów, wybijajcie, ścinajcie, wytracajcie dla czystości ziemie naszej, którą za błogosławioną być obiecujemy”.
Rezultaty były przerażające i w przyszłości brzemienne w skutkach. UPA miała się na kim wzorować...